Меню сайту
Головна » Всеукраїнські молодіжні Ольжичеві читання (13)

Ольжичеві читання [13]

     З 14 по 17 листопада у нашій школі відбулись П’яті Всеукраїнські молодіжні Ольжичеві читання.  В заході взяли участь учні та студенти із багатьох навчальних закладів України. Вся школа із нетерпінням чекала цієї події. Готуватися почали заздалегідь. Кожен учасник Ольжичевих читань написав твір за однією із запропонованих орг.комітетом тем. 

Так сталося, що я була не тільки  учасницею, а й координатором в одній із секцій. Це мені дуже сподобалося, я допомагала нашим гостям швидше адаптуватися в новому середовищі. В роботі нашої першої секції брали участь 20 учнів, усі вони мали різні погляди та інтереси, тому я із  захопленням спілкувалась із такою кількістю індивідів. У гостей також була можливість подивитися не тільки наше шкільне життя, а й побачити визначні місця Миколаївщини, зустрітися із представниками влади міста й області. Усім сподобалася вечірка по-миколаївськи: гості були в захваті, ми спілкувалися, танцювали, співали та фотографувалися. Також запам’яталась наша ранкова руханка, яку проводили учні з Академії лідерства, це було дуже весело, а після руханки нашим учасникам працювалося набагато краще. Всі учасники Ольжичевих читань отримали подарунки, цікаві книжки.

     Протягом трьох днів в нашій родині гостювала учасниця Ольжичевих читань із міста Первомайська Ганна Шиманська. Ми з нею потоваришували, дівчинка виявилась милою та приємною. Моїм батькам вона також сподобалась. Я сподіваюсь, що колись ми із нею знову зустрінемося, а поки, після її від’їзду, ми спілкуємося в соціальних мережах.

Ось спогади моєї мами Оксани Іванівни Зіневич «Наша родина приймала у себе одну із учасників Ольжичевих читань, дівчинку із Первомайської школи Ганнусю Шиманську.  Спілкування із нею виявилось легким і невимушеним, ми створили дружню атмосферу.» 

Загалом від Ольжичевих читань я отримала тільки позитивні враження, проявила себе як особистість, познайомилась із талановитими людьми та знайшла нових друзів.

Альбіна Зіневич, учениця 10 класу

Ольжичеві читання | Переглядів: 174 | Дата: 08.12.2017 | Коментарі (0)

З чого ж почати розповідь про роботу секції «Світочі духу української нації», котра стала невід’ємною складовою П’ятих Всеукраїнських Ольжичевих читань. Певне, з того, що вона виконала основну свою задачу і об’єднала учасників у одну команду. Першого дня мені здалося, що то не реально, адже старші школярі та студенти зі всієї України ще до 14 листопада, навіть, не підозрювали один про одного. Окрім того, на першому етапі стали конкурентами, тому що писали роботи на задані теми і мали обійти інших учасників за змістом, формою, подачею, щоб стати учасником заключного етапу Ольжичевих читань. І те, що дев’ятнадцять із них (приблизно четверта частина від усієї кількості учасників) познайомилася у 221-му кабінеті МЗОШ№1, саме по собі говорило про те, що їм це вдалося.

А тепер на учасників чекали наступні випробування другого етапу. Вони завзято здолали і їх. Від несміливих спроб презентувати себе як особистість до впевнених рішучих колективних дій по підготовці заходів до Міжнародного Дня толерантності збігло три галасливих фестивальних дні, а переді мною команда, що рішуче йде в суспільство (Корабельний район м. Миколаєва) зі своїми думками, щоб поступово перетворювати його на громадянське.

Звичайно, що Ольжичеві читання тільки додали яскравих фарб до їх характерів та переконань, але то відтінки жовто-блакитних тонів, настояні на творчості та діяльності Олега Ольжича і його юних послідовників, що зібралися на гостинній південноукраїнській землі.

У своїх домашніх заготовках про світочів духу української нації учасники читань стверджували, що «супер-герої сучасності серед нас», а «Ольжичевий патріотичний дух має вселитися у кожного українця, то в центрі Європи утвердиться прекрасна, вільна країна», бо «в суспільство потрібно нести не слова, а діла через волонтерство, благочинність, добропорядність», і нам важливо пам’ятати хто ми і звідки, адже «мова зникає тому, що нею не розмовляють ті, хто її знає», до того ж «найкращі учителі по життю – батько й мати». Тобто, разом вивели формулу духовного відновлення нації.

Символічним стало схвальне ставлення до неї мудрих сивочолих людей Віктора Миколайовича Світайла (голова ОУН-(д) та Леоніда Петровича Осипчука (член проводу ОУН (м. Київ). А коли мова зайшла про нинішню війну на сході України, то Микола Георгійович Матіюк – директор МЗОШ №1, не втримався та приніс зі свого кабінету її речові докази. Тримав у руці флягу з ложкою у середині і каску. При цьому по-батьківськи казав:

- Не думав, що на початку ХХІ століття демонструватиму своїм учням новітні трофеї, а не ті, що лишила нам середина ХХ-го. Що ж життя прожити, не поле перейти, потрібно із гідністю витримати випробування долі.

Як кажуть, без коментарів.

Цікаво було спостерігати за учасниками секції «Світочі духу української нації» під час підготовки підручних матеріалів для виважених розмов з мешканцями Корабельного району про їх розуміння толерантності. Разом взялися до справи: одні нарізали сердечка, другі писали на них щирі та відкриті побажання, треті готували плакати. Приємно було, що особливо відповідально ставились до того з якої літери написати слово толерантність на плакатах. Погодились на велику літеру, адже важливо, щоб одне із головних європейських понять стало провідним і для українців. Що ж, хай так і буде.

 

Марія Полупанова,

член Національної Спілки журналістів України,

керівник гуртка «Школа журналістики»

ДЦ позашкільної роботи Корабельного району.

Ольжичеві читання | Переглядів: 45 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

16 листопада - Міжнародний день толерантності. Що таке толерантність? Це, перш за все, повага до людей та їх самовираження. Толерантність - показник вихованості людини та у суспільстві означає терпимість до інших думок, поглядів. 

Тож сьогодні, 16 листопада 2017 року, учасники П'ятих Всеукраїнських Ольжичевих читань не залишилися в стороні від цього свята та пішли реалізовувати вже заплановані справи. Я із першого дня спостерігаю за секцією «жовтих сердець» - «Україна – Раїна», то в курсі того, що вони намітили. Тепер вирішила побачити чи не розійшлися слова із ділом.

Усі зібрались біля головного входу МЗОШ №1 та вирушили до скверу, що біля ТЦ "Фуршет".  А далі - найцікавіше... У нашої групи була камера, то, як ви здогадалися, сьогодні ми знімали відео. Майже кожен із нас зробив паперові сердечка та із ними підходив до будь-якого перехожого, щоб віддати цю листівочку, обійняти та сказати щирі слова, а куратор тим часом знімав усе, що відбувалося. 

Люди, котрі проходили повз, майже всі мали "сірі" обличчя, і це зрозуміло, адже вони заклопотані своїми справами. Але коли до тебе підходять із щирими побажаннями, то, звісно, людині стає приємно на душі і вона починає усміхатися. Це ж чудово, коли ми можемо спостерігати, як хтось радіє через наші вчинки. А після цього заходу діти мали трохи вільного часу. Тож всі грали в рухливі ігри та розважалися. 

Марина Мельничук, 
вихованка гуртка "Школа журналістики" 
ДЦ позашкільної роботи Корабельного району, 
учениця гімназії №3
м. Миколаєва

Ольжичеві читання | Переглядів: 38 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

16 листопада обдаровані й талановиті гості з усієї України - учасники П'ятих ВМОЧ відвідали мистецький проект "Життя на "нулі" ". А відбувся він у виставковій залі Миколаївського міського палацу культури і мистецтв, що знаходиться за адресою вулиця Нікольська, 54.
Про саму виставку скажу лиш те, що вона заворожує. Дійсно заворожує та підштовхує на певні думки та роздуми. Усі картини зроблені в зоні АТО бійцями АТО. Автори робіт: Юрій Величко, Олександр Канібор, Ігор Михайлишин, Максим Кривцов, Павло Кулик, Богдан Крирченко. Атмосфера у виставкоюій залі була вражаючою. Усі бажаючі можуть відвідати виставку за вказаною вище адресою до 29.11.2017 р.

Олександра Єгорова,
вихованка гуртка "Школа журналістики"

ДЦ позашкільної роботи Корабельного району,

учениця МЗОШ № 1 імені Олега Ольжича

 

Ольжичеві читання | Переглядів: 44 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

Третій день П'ятих Всеукраїнських молодіжних Ольжичевих читань припав на Всесвітній день толерантності. Звичайно, організатори вирішили цей факт цікаво обіграти і одним із завдань було придумати акцію, пов’язану із темою толерантності. Тож учасники секції "Україна Європейська" домовились провести акцію обіймів і приємних побажань. Вони підходили до жителів Корабельного району нашого міста, дарували паперові сердечка, щиро обіймали і бажали всього найкращого.

Людям було несподівано таке бачити, тому що у нашому місті не часто проходять подібні акції, а якщо їх і організовують, то частіше за все на центральній вулиці Соборній. Не дивлячись на те, що для перехожих такий прояв ніжності здавався дивним, усім жителям було приємно, вони щиро посміхалися і, я думаю, мали хороший настрій до кінця дня.

Та на цьому наші активності не закінчились. Ми розважались, як могли і, навіть, заохочували містян. Перше, що вирішили зробити учасники, це трохи потанцювати, адже на вулиці зараз холодно, а танці не тільки зігрівають, а заряджають енергією і підіймають настрій. Потім хтось із учасників запропонував пограти в ігри, це було смішно, весело і ніхто не нудьгував.

Мені здається, це був один із найкращих Днів толерантності за всю історію Корабельного району, настільки яскраві враження залишились у мене, та, напевно, і у всіх учасників. Думаю, ці Ольжичеві читання запам'ятають надовго, адже перша школа цьогоріч подарувала море позитиву, емоцій, знайомств, а найголовніше - досвіду.

Настя Нагорна,

вихованка гуртка «Школа журналістики»

ДЦ позашкільної роботи Корабельного району,

учениця гімназії №3 м. Миколаєва

 

 

 

 

Ольжичеві читання | Переглядів: 45 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

"Самопожертва, гордість за Батьківщину і реалізація України як країни - це і є патріотизм",- так висловилась у своїй роботі "Молонолог українця" учасниця П'ятих Всеукраїнських Ольжичевих читань Дар'я Степанова на презентації робіт у своїй секції під назвою "Європейська Україна". Я мала можливість відвідати цю секцію і бути присутньою на презентації робіт учасників.

А відбувалося це так: кожному учаснику надавалось три хвилини на розповідь про свою роботу і дві - на те аби відповісти на питання інших учасників. Було багато виступів і кожен із них достойний.

Для себе я виокремила декількох учасників , які були дійсно на висоті за вибором теми, за тим, як мислять, за відповідями на запитання і змістом роботи, це - Аліна Філенко, Дар'я Степанова, Анна Мільніченко, Єлизавета Козакова та Анеса Донець. На мою думку, саме ці дівчата змогли донести суть заданої теми, висловити власну думку про патріотизм і європейську Україну, розповісти хто ж такі насправді патріоти і як ними стати.

Також я згодна із Анною Мільніченко, яка сказала "якщо ти не знаєш минулого,ти не достойний майбутнього". Вважаю , що на якій би території ти не жив, яку б країну ти не шанував, повинен знати історію своєї держави, підтримувати та вшановувати її традиції ,бути серцем і душею із нею.

Настя Нагорна,

вихованка гуртка «Школа журналістики»

ДЦ позашкільної роботи

Корабельного району,

учениця гімназії №3 м. Миколаєва.

Ольжичеві читання | Переглядів: 43 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

Хочу приділити увагу саме перегляду документального фільму "Жива УПА". Його показ відбувся в МЗОШ № 1 у другий день П'ятих Всеукраїнських молодіжних Ольжичевих читань.

- Над фільмом працювала команда волонтерів-аматорів,- розповідала Марія Яремчук -режисер-сценарист перед початком демонстрації. Ні вона, ні її команда (однодумці-волонтери, котрі об’єдналися на початку АТО на Сході України) ніколи раніше не знімали кіно і багато речей пізнали прямо в процесі його створення.

- Затвердженого бюджету, - доносить режисер-аматор, - у нас не було. Тільки завдяки ентузіазму та вірі в успіх ми змогли завершити цей проект.

Тепер про героя фільму. Орест Петрович Васкул, нині голова Київського крайового братства ОУН—УПА, а в минулому політв'язень, український політичний, громадський діяч. Тобто, він один із живих тепер учасників національно-визвольного руху. Як свідчить «Вікіпедія», народився Орест Петрович Васкул 28 травня 1928 року у сім'ї вчителів (с. Серафинці Івано-Франківська область). З 1943 року — член ОУН (б). Воював у лавах Дивізії СС «Галичина», під Бродами був контужений, потрапив у радянський полон, засланий до Башкирської АРСР. Звідти втік, у 1947 році заарештований знову, засуджений до 25 років таборів. Згідно з рішенням Президії Верховної Ради СРСР звільнений у 1956 році. З 1968 року проживає у Київській області.

Мої враження від перегляду можна охарактеризувати словом фантастично. Рідкісна річ, вважаю. Навіть людині, яка не в захопленні від документальних кінострічок, на мій погляд, сподобається.

А склалося враження на основі вдумливого перегляду та коментарів режисера-сценариста Марії Яремчук.

Чому варто подивитись фільм "Жива УПА"?

Перше. Він точно відтворює розповідь головного героя. До речі, майстерно зробив це не професійний актор, що підсилює ефект достовірності.

Друге. У своєму зверненні до глядачів Марія Яремчук, зокрема, сказала, що одиницею виміру правди є факт. А в її документальному фільмі "Жива УПА" приведенні документи, в котрих точно підтверджені усі не прості факти складного життя політв’язня радянських часів. Тобто, фільм допомагає нам, українцям, відновлювати втрачену власну історію.

Третє. Автори фільму докладають зусиль до того, аби зломити стереотип про дивізію СС «Галичина», котрий панує в розумах більшості українців ще з радянських часів. Для цього вони не шкодують власного часу, щоб демонструвати його і для маленьких аудиторій, на кшталт нашої, і на представницьких кінофестивалях.

Четверте. Для того, щоб взяти автограф, як це зробила я, у Марії Яремчук як людини, котра, за точним твердженням Миколи Георгійовича Матіюка - директора МЗОШ №1 несе правду про історію УПА.

Дякую творцям цієї роботи. На все добре!

 

Аня Плаз,

вихованка гуртка «Школа журналістики» ДЦ позашкільної роботи,

учениця ЗОШ №48

Корабельного району м. Миколаєва.

 

Ольжичеві читання | Переглядів: 120 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

Наполегливі, талановиті та розумні учасники П’ятих Всеукраїнських молодіжних Ольжичевих читань (ВМОЧ), організатором яких є МЗОШ №1 імені Олега Ольжича, прямували назустріч новим цілям, завданням, подіям та знанням. Тож і другий день перебування молоді у місті покровителя Святого Миколая виявився ще насиченішим та цікавішим, ніж перший. А почався він із урочистої церемонії відкриття та фотографування учасників П’ятих ВМОЧ, а продовжився оглядом фільму «Жива УПА» та зустріччю із, власне, режисером цього фільму Марією Яремчук. На «десерт» ми попрямували до Миколаївської філії Всеукраїнської Академії Лідерства, що знаходилася у будівлі готелю «Металург». Саме там і відбулася презентація Української Академії Лідерства (УАЛ).

Що ж являє собою Українська Академія Лідерства? УАЛ – це десятимісячна програма для випускників загальноосвітніх шкіл, що ґрунтується на трьох складових розвитку: фізичному, емоційному та інтелектуальному. На сьогоднішній день діє п’ять осередків УАЛ, що знаходяться у Києві, Львові, Полтаві, Харкові та нашому рідному Миколаєві. Академія об’єднує однодумців, які прагнуть змінити себе та свою країну.

Що ж стало поштовхом до створення Академії Лідерства? Після Революції Гідності було остаточно вирішено, що покоління нових громадян, які готові взяти на себе відповідальність за долю України самостійно не народиться: його потрібно виховати. За ізраїльською концепцією було створено УАЛ, до якої відібрано найактивніших та найнаполегливіших студентів із усієї України, які готові змінювати країну та змінюватися самим. Вони проходять три етапи відбору та розподіляються по п’ятьох осередках Академії. Причому якщо ти живеш у Миколаєві, то це зовсім не означає, що ти будеш навчатися у Миколаївській філії Академії. Група лідерів складається приблизно із 40 чоловік у кожному осередку. Їм безкоштовно надається проживання та харчування. Студенти УАЛ розглядають проблеми міста та намагаються знайти шляхи їх вирішення. Вони пишуть проекти та втілюють їх у життя.

Лідери провели нам екскурсію та показали умови свого проживання. Мені сподобалося те, що студенти Академії самостійно створюють дизайн свого житла, разом працюють та відпочивають, подорожують та навчаються. Зверну увагу й на те, що студенти ВУАЛ розмовляють двома мовами: українською і англійською.

А під кінець нашого візиту отець Андрій Зелінський провів цікаву та пізнавальну лекцію, розповівши нам багато чого нового та захоплюючого.

Таким був другий день П’ятих ВМОЧ та, зокрема, наша зустріч зі студентами Всеукраїнської Академії лідерства. Ми отримали багато нових вражень, знань та позитивних емоцій. Але ж читання продовжуються, то наші знання та вміння будуть все збагачуватися, а емоції – давати сили та наснаги рухатися тільки вперед!

Олександра Єгорова,

вихованка гуртка «Школа журналістики»

ДЦ позашкільної роботи Корабельного району,

учениця МЗОШ № 1 імені Олега Ольжича

м. Миколаєва

 

Ольжичеві читання | Переглядів: 37 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

Глядачі підтримували учасників концерту гучними оплесками, майже не сідаючи у крісла і не шкодуючи за цим.

 

Сьогодні відбулася церемонія відкриття П'ятих Всеукраїнських Ольжичевих читань у МЗОШ №1 ім.Олега Ольжича. До актової зали запросили всіх учасниківзаключного етапу читань, які приїхали із тринадцяти областей України, наставників учнів та їх батьків.

 

Відкриття почалося із інсценування найважливіших історичних подій історії України. Далі виступав хоровий колектив "Барви" Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського із піснею "Україна це ти". Від голосів виконавців, як кажуть, мурахи бігли шкірою.

 

Після цього старшокласники розповіли від першої особи про такі видатні постаті, як Олег Ольжич, Іван Франко, Ліна Костенко, Василь Симоненко та інші (інсценізація поезії учасниці читань Таїсії Зіновєвої із Січового колегіуму, м. Запоріжжя). І, таким чином, за декілька хвилин кожен у залі прожив весь період від народження і до смерті письменників - світочів духу українського народу.

 

Далі виступав народний колектив – вокальне обєднання "Відлуння" ДЦ позашкільної роботи Корабельного району м. Миколаєва, виконавши дві чудові пісні. Цим юним вокалістам, як і досвідченим співакам хору «Барви» вдалося підняти глядачів для оплесків.

 

Далі зачитали рядки із кращих робіт учасників П'ятих Всеукраїнських Ольжичевих читань. Із цих цитат можна було зрозуміти наскільки обширно думають діти, адже кожна фраза прозвучала велично, у кожну вкладений великий сенс та душа учасника.

 

Вся зала аплодувала стоячи і Євгену Гелеверу, молодому артисту, який надзвичайно гарно виконав пісню "Я ніколи нікому тебе не віддам".

 

Далі до присутніх звернувся Микола Георгійович Матіюк - директор ЗОШ №1 ім.Олега Ольжича, який подякував усіх присутніх. Особливу увагу приділив учасникам, назвавши всі школи та вищі навчальні заклади України, із яких прибули учні й студенти.

 

Наступним виступом було неймовірне шоу «Від війни до миру» циркової майстерні Ольжича, яке, на мою думку, вразило усіх. Дві дівчинки - першокласниця і учениця школи ІІ ступеню, які займаються гімнастикою, показали дуже ніжні й водночас гарні трюки у повітрі.

 

На сцені співав хор "Барви". Він виконав дві пісні, що були не менш милозвучними від попередніх. Глядачі знову аплодували стоячи.

 

І завершив церемонію відкриття танцювальний колектив "Кураж".

 

Церемонія була неймовірною, тому на щось відволікатися навіть думки не виникало, адже на сцені завжди діялось щось цікаве, змістовне. Недарма глядачі підтримували учасників дійства гучними оплесками, майже не сідаючи у крісла і не шкодуючи за цим.

 

Настя Нагорна,

вихованка гуртка «Школа журналістики»

ДЦ позашкільної роботи

Корабельного району,

учениця гімназії №3 Корабельного району

м. Миколаєва.

 

Ольжичеві читання | Переглядів: 41 | Дата: 28.11.2017 | Коментарі (0)

Мені видалась нагода побувати на заході "Коло знайомства" разом із учасниками П'ятих Всеукраїнських молодіжних Ольжичевих читань, що розпочалися 14-го листопада 2017 року у школі №1 ім. Олега Ольжича. Всі учасники обєдналися у чотири груп. Я потрапила до групи координатора Дмитра Бузовського.

 

Все почалось із гри під назвою "Сонечко сяє". Потрібно було повторювати рухи і слова за Дарєю - помічником координатора. Таким чином, всі учасники змогли весело познайомитись. Пізніше Юлія – ще один помічник координатора, оголосила наступне завдання: вийти і розповісти про себе та наклеїти ягідку із власним іменем на намальовану гілочку калини.

Першим почав координатор, подавши приклад, а за ним пішли й учасники. Це завдання виявилось надто цікавим, адже ми дізнались чимало про кожного із учасників. Багато хто говорив, що приїхав сюди аби знайти нових друзів із інших міст або відпочити від власних проблем і просто гарно провести час. Слухаючи, як учасники Ольжичевих читань себе представляють, я зрозуміла, що більшість із них є цілеспрямованими, впевненими у собі учнями старших класів, що просто чудово, адже це знадобиться їм у майбутньому.

Далі запропонували завдання, у якому діти мали можливість проявити свою креативність, а саме потрібно було придумати кредо групи. Послухавши різні пропозиції ми проголосували і вибрали таке кредо "Живи, твори, відчувай, змінюй". На цьому наше "Коло знайомств" розімкнулось і ми поспішили до актової зали, як виявилось, на цікаву зустріч із Віталієм Паздрієм, кандидатом економічних наук, доцентом кафедри стратегії підприємств Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, директора компанії інтелектуальних технологій.

 

Після зустрічі ми знову працювали по секціях і створювати банк ідей щодо реалізації міні-проекту до Дня толерантності.

 

На останок скажу, що день був насиченим та неймовірно цікавим, думаю, інші дні Ольжичевих читань мене здивують ще більше.

 

Настя Нагорна,

вихованка гуртка «Школа журналістики»

ДЦ позашкільної роботи

Корабельного району,

учениця гімназії №3

м. Миколаєва.

 

 

Ольжичеві читання | Переглядів: 42 | Дата: 27.11.2017 | Коментарі (0)

Пошук
Друзі сайту
Форма входу