Меню сайту

1. Олега Ольжича "Цитаделя духа".

Його ім'я носить наша школа.

Олег Ольжич

(справжнє ім’я – Олег Олександрович Кандиба)

Cвоє коротке, але яскраве життя присвятив боротьбі за державну незалежність України. В історію він увійшов як поет, публіцист, учений-археолог, політичний діяч.

Народився 8 липня 1907 року в місті Житомирі. Батько Олега – відомий український поет-лірик Олександр Олесь (Олександр Iванович Кандиба), був нащадком давнього козацького роду. Мати – Віра Антонівна Свадковська, учителька, мовник. Олег був здібною дитиною: почав вільно читати на третьому році життя, а маючи п'ять років, написав п'єсу з козацьких часів. Малював, добре грав на піаніно і на скрипці. Світлоокий хлопчик одразу підкорив серця батьків, родичів, сусідів: його любили всі. Змалку пророкували йому велике майбутнє.

Навчався в Пущі-Водиці під Києвом, але середню освіту йому довелося здобувати у Празі. Там у Карловому університеті на філософському факультеті здобув і вищу освіту, водночас навчався в Українському вільному університеті. У 1929 році захистив дисертацію „Неолітична мальована кераміка Галичини”, отримав звання доктора археології. Він брав участь у багатьох археологічних розкопках в Україні, Моравії, Чехії, Австрії. Брав активну участь у громадському житті українців, виступав на міжнародних археологічних конференціях. Читав лекції в американському Гарвардському університеті. У 1938 році заснував в США Український науковий інститут. Свої праці з археології публікував в англійських, німецьких, чеських, югославських і українських виданнях. Як науковець Олег Ольжич здобув світове визнання і мав можливість забезпечити собі гідне життя. Але він не міг не думати про майбутнє України. У 1929 році Олег Кандиба вступає до Організації Українських Націоналістів (ОУН), стає на шлях боротьби за незалежність України й активізує свою літературну діяльність. У 30-х роках з’являються його поезії на сторінках „Літературно-наукового вісника”. Потім виходять в світ і поетичні збірки „Рінь” (1935 р.), «Вежі» (1940 р.), „Підзамчя” (1946 р.). Для дітей Олег Ольжич написав оповідання „Рудько (Життєпис одного півня)”.

Ольжич брав участь у проголошенні незалежності демократичної Карпатської України. З 1939 року керує структурами ОУН на Закарпатті, а з 1941 року – національним підпіллям на Східній Україні: організовує Спілку письменників, відновлює роботу Академії наук, Київського університету. З його ініціативи починають виходити часописи „Литаври” (саме тому нашу шкільну друковану газету ми назвали «Шкільні литаври») та „Українське слово”. Протягом 1937-1942 років очолює культурну рефентуру Проводу українських націоналістів. Але над ним нависла смертельна небезпека.

25 травня 1944 року у Львові гестапо заарештувало Олега Ольжича. Його, під посиленим конвоєм, було відправлено до Заксенхаузького концтабору. Почалися допити, катували і вдень, і вночі, але безрезультатно. Затятий в'язень мовчав. Останній допит відбувся 9 червня. Наступного ранку Ольжича знайшли мертвим. Знівечене тіло фашисти спалили в крематорії… Незабаром, 22 липня 1944 року, довідавшись про загибель сина, помер батько Олега Ольжича. А 31 липня 1944 року народився син Ольжича, якого дружина – Катерина Білецька назвала також Олегом.

Немає Ольжичевої могили. Ми знаємо лише місто, де він народився, і місце, де його закатовано.

1994 рік ЮНЕСКО оголосило роком родини Олега Ольжича і колектив нашої школи почав відстоювати право на присвоєння закладу імені Ольжича. 5 березня 1996 року було урочисто відкрито в нашій школі музей Олега Ольжича «Цитаделя Духа». А Постановою Кабінету Міністрів України 1 вересня 1997 року школі першій в Україні присвоєно ім’я цієї багатогранної особистості. Важливою подією в історії Української держави і нашого закладу стало відзначення в 2007 році 100-річчя від дня народження Ольжича. На базі школи було проведено Всеукраїнські молодіжні Ольжичеві читання, за підсумками яких видано збірку творчих робіт учасників. На одному із примірників збірки, під час зустрічі з директором нашої школи М.Г. Матіюком у місті Києві, свій автограф поставив син Олега Ольжича – Олег Кандиба. А сьогодні, в рік 25-річчя Рідної школи, проводяться вже Другі Всеукраїнські молодіжні Ольжичеві читання.

У розквіті сил Ольжич загинув у боротьбі, але назавжди залишився в пам'яті наступних поколінь. Ми з гордістю носимо ім’я Олега Ольжича, вірного сина українського народу! Як заповіт для нащадків звучать його рядки сьогодні:

Державу не твориться в будучині,

 

Державу будується нині.


2. Світлиця.
3. Історії школи.
4. Кімната історії Миколаївщини.

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Пошук
Архів записів
Друзі сайту
Форма входу