Меню сайту
Головна » 2018 » Травень » 25 » Миті Останнього дзвоника
22:34
Миті Останнього дзвоника

25 травня! День Останнього дзвоника! От коли приходить очікуваний відпочинок! Присутні на святі Останнього дзвоника мружаться від сонця у передчутті веселощів, а в ясних головах вже вибудовується план на наступні три місяці – три місяці щастя, три місяці солодощів та фруктів, три місяці з друзями , родичами, вдома чи на морському узбережжі - три місяці канікул! Тут-таки, як здається, і відбувається цей крок у літню пору – саме на Останньому дзвонику! Більш як дев’яносто днів до наступної шкільної днини, ранкової зустрічі з однокласниками та учителями… Але зачекай-но мріяти! Згадай: ти цього року одинадцятикласник, випускник!

І це твоє Останнє шкільне свято. Свято Останнього дзвоника – яке воно? Зовсім-зовсім останнє, а нам і не віриться. Ми співаємо дитинству прощальну пісню – не віриться! Відпускаємо в небо кульки – символ нашої свободи – і не можемо збагнути, як одинадцять років пролетіли так швидко, як міг прийти час розлуки.

Дзвенять дзвіночки в руках першачків – і ми виходимо, тримаючи початківців за руки. «Прощавай, дитинство!» - звучить десь там, десь позаду. Дітки побігли – залишили нас, а свято продовжувалось. Прозвучали і слова подяки, і смутку, і гімн школи. Забилося серце хутчіш – час вальсу… Усі думки відлетіли кудись далеко, музика заповнює свідомість, а рухи – наче помахи крил, отак кружляли посеред цього дійства. Це тепер у пам’яті, це неповторно…

«Спочатку, ще до танку, було жахливе хвилювання, адже така подія відбувається один раз на все життя. У момент, коли розпочався танок, стався дійсно вибух емоцій. Ти відчуваєш руку партнера, красу, сяйво в очах, гордість бути парою в танці, - згадує Владислав Котляренко.- Стосовно класу у цілому емоцій теж немало. Усім колективом ми стали єдиним цілим, одним малюнком, який почергово складається та розкладається, неначе пазл. Моє серце стукотіло пришвидшено. Це той кордон між хвилюванням і захватом, і саме ці емоції вливаються у танок. Під час танку виникло дуже приємне відчуття, немов насолода заходом сонця. Ти просто насолоджуєшся тим, що відбувається, і не можеш оволодіти своїми емоціями, ти абсолютно підкорюєшся їм.»

Далі: лети, кулько, хутчіш – однак ми не віримо, що стали тими, кого щорічно школа проводжає в добру путь. Відмінниця Анжеліка Майданюк, несподівано для неї, отримала нагороду «Інтелект Миколаєва», і – ми всі тут свідки – вона заслуговує на це за свою працьовитість та непохитність. Таким був Останній дзвоник і, звісно, вальс для неї: «Довгоочікуваний вальс. О, скільки випробувань пройшов він і ми разом з ним, але , незважаючи на всі незгоди, все вийшло класно та чуттєво. І ось залишився останній ривок до такого омріяного фіналу… Успіхів нам!».

А в класі – батьки і давні друзі, фотографії та сльози – і не від табелю, а від усвідомлення закінчення шкільного життя.

Тепер всі ці миті лиш на фотокартках. Та чи зможуть світлини передати наші почуття? Так відзначає свій особливий день Діана Сігаєва: «Я – ВИПУСКНИЦЯ 2018 РОКУ! 25.05 відбувся Останній дзвоник в моєму житті. Цей день запам’ятається на все життя. Стільки переживань, щастя й радості в один день. Мені дуже сподобалося свято, і Останній дзвоник назавжди залишиться у моєму серці!».

Але в нас не так вже й багато часу, щоб віддаватися почуттям – ¡ЗНО is coming! – тому в ці дні ми намагаємось якнайкраще скласти іспити, а також підготуватися до випускного.

Ми ще не прощаємось, але говоримо: «Будь вічна, рідна школо!».

Діана Кривенко, учениця 11 класу, кореспондент газети

«Шкільні литаври»

Ну ось і все, закінчився ще один навчальний рік. Для когось він був першим, а для когось останнім. Останній раз для мене і моїх однокласників відбулося свято Останнього дзвоника, останінй раз для нас продзвенів шкільний дзвоник, останній раз ми сіли за парту в якості учня, останній раз… Цей день був дуже насичений різними емоціями: тут вам і сльози, і усмішки. Ми заспівали пісню «Дитинство» і попрощалися зі своїм дитинством, станцювали останній шкільний вальс і зі сльозами на очах випустили у небо різнокольорові кульки, в останній раз заспівали гімн Рідної школи і усі разом надали останній дзвоник! Ми сміялися і плакали, фотографувалися і спілкувалися…! Попереду на нас чекає багато нового і незвіданого, але ми дякуємо школі за те, що надала нам важливі у житті вміння, дякуємо вчителям за все: за знання, за витримку, за терпіння, за цікаві шкільні роки! І особлива подяка нашому класному керівнику Валентині Вікторівні Турчаніновій за усі ці дружні й веселі роки разом!

Яна Мальцева, учениця 11 класу.

 

Переглядів: 13 | Додав: РІДНА_ШКОЛА | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Пошук
Архів записів
Друзі сайту
Форма входу